В огляді наведено результати досліджень останніх років, які стали науковою основою для розуміння молекулярних аспектів застосування карнітину в медицині. Зазначено, що карнітин - сполука, необхідна для транспортування ацильних похідних коферменту A крізь внутрішню мітохондріальну мембрану для їх <$E beta>-окиснення в матриці мітохондрії. Біологічно активним є тільки L-ізомер карнітину, в той самий час D-ізомер конкурентно гальмує активність системи захоплення та перенесення L-карнітину і перешкоджає окисненню жирних кислот у мітохондрії. За взаємодії з системою CoA карнітин включається у проміжний обмін речовин шляхом модуляції пула вільного CoA у клітині. Наведено детоксикувальні властивості L-карнітину, його участь в анаболічних процесах, апоптозі, а також його нейрозахисну дію. Недостатність карнітину спричинює різноманітні прояви і поділяється на первинну та вторинну. Первинну недостатність генетично обумовлено порушенням транспортування карнітину у клітини та тканини, а вторинна є наслідком великої групи спадкових і набутих захворювань. Обговорено патофізіологічні стани, що є наслідком дефіциту карнітину. Показано ефективність використання L-карнітину для корекції первинної та вторинної його недостатності. Ацетил-L-карнітин поліпшує когнітивні функції мозку, значною мірою уповільнює процеси старіння, зумовлені порушеннями в мітохондріях, поліпшує якість життя в похилому віці. Обговорено терапевтичні можливості L-карнітину й ацетил-L-карнітину.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"