Увагу приділено комплексній та системній розробці такої проблеми кримінального права, як місце вчинення злочину (законодавчий, доктринальний і правозастосовний рівень). Досліджено кількісні характеристики використання законодавцем ознаки "місце вчинення злочину" у статтях Особливої частини КК України. Доведено, що із 378 статей 46 передбачають вказівку на певне місце вчинення злочинного діяння. Акцентовано на тому, що дефініції поняття "місце вчинення злочину", які розпочинаються зі слів "це певна територія або інше місце", містять логічну помилку "коло у доказі", "коло у визначенні" (лат. circulus in demonstrando, circulus in definiendo). Крім цього, вказівка в інших дефініціях на те, що "місце вчинення злочину - це територія або простір" чи, навпаки, "простір або територія", є термінологічною помилкою, оскільки слова "територія" і "простір" - синонімічна пара й у юридичному контексті означають одне й те саме. Запропоновано визначення загального поняття "місце вчинення злочину" у кримінально-правовому розумінні, а саме: місце вчинення злочину - це передбачена диспозицією кримінально-правової норми ознака об'єктивної сторони складу злочину, яка характеризує певну територію (у тому числі й рухому територію), де суб'єкт під час перебування на ній вчинив передбачену кримінальним законом дію або бездіяльність. Обґрунтовано підхід, згідно з яким місце та час вчинення злочину постають компонентами обстановки. Якщо місце вчинення злочину завжди є складовою обстановки, то вказівка на останню в тексті статті Особливої частини КК України буде свідченням наявності й певного місця вчинення злочину. Якщо завдяки застосуванню лінгвістичного прийому тлумачення виявляється можливість одночасного формулювання щодо певної ознаки складу злочину двох питань - (де?) [місце] і (коли?) [час], то це є свідченням наявності обстановки вчинення злочину, оскільки з теоретичної точки зору обстановка охоплює і місце, і час вчинення злочину. Набули подальшого розвитку доводи про методологічну вразливість сприйняття події злочину як юридичного факту, що відокремлений або від місця, або від часу його вчинення. Місце вчинення злочину, будучи "прив'язаним" до певної території, і час вчинення злочину, яким "визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності", - взаємопов'язані та взаємозалежні, становлять єдиний просторово-часовий континуум. Посилено аргументи прихильників визнання місцем вчинення злочину того місця, де вчинено передбачене законом діяння. Поняття "місце вчинення злочину" не можна ототожнювати з поняттям "місце закінчення злочину", так само як поняття "час вчинення злочину" не можна ототожнювати з поняттям "час закінчення злочину": у злочинах з формальним складом вони збігаються, тоді як у злочинах з матеріальним складом - далеко не завжди. Досліджено особливості встановлення місця вчинення дистанційних злочинів. Уточнено наукове розуміння місця вчинення тривалого та продовжуваного злочинів. Удосконалено підхід, згідно з яким здійснюється розмежування понять місця вчинення злочину і предмета злочину, місця та обстановки вчинення злочину. Актуалізовано новостворені кримінально-правові проблеми, пов'язані з місцем вчинення злочину, причина яких - у ворожих діях Російської Федерації проти України (агресія, окупація, анексія). Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства.

• Родіонова Таїса Василівна (юридичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"